Нестримна погода несе на нас бурю: Велику, жорстоку, величну. Для чого будуються кам’яні мури? Не дивимось долі у вічі. Для чого цунамі, смерчі руйнівничі, Торнадо і інші стихії? Ми люди, ми смертні, ідем в потойбіччя При першому подиху мрії. Нам байдужі гори, нам байдуже море, Ми самі себе поховаєм, Ми робим одне: розповсюджуєм горе – […]
Квіти на голім асфальті – То час боротьби і емоцій, Де хтось виживає насправді, А хтось з течією в потоці. Квіти зів’ялі у вазі – То хтось постарався, “по змозі”. Вони ще жевріють наразі, Але уже згаснуть невдовзі. Квіти припалені сонцем – Як знак, що вже серпень згорає, Що осінь на вухо шепоче Слова, які […]
Дим – міняє, життя – ламає, Сидимо на протертий кухні: Розмови до ранку, роз’ятрені рани Болять, наче душі розкуті. Ти: говориш про теми “без крові” – Політика, віра і копи, Тут: квартири, тут: розмови, Там – хтось копає окопи. Мій біль рефлексивний, а там більш фізичний, Хоч більшого я і не знаю, Я все ще […]
Дай мені бути Воїном, Дай мені вбити Ворога, Хай помре незагоєним, Хай заплатить Втридорога. Чому ті нелюди лізуть? Не мають ні жалю, ні сорому, Крадуть, Рубають, Нівечать… гинуть, Гниють на ланах неораних. Скільки казати, що я не всиджу В місті, де сплять до ранку? Так, тут спокійно, Так, тут живу, А там, Там ворожі танки! […]
Вже йде весна, хоча тепла ще мало, Ще ніч морозна оповила всі міста. Східні вітри дерева поламали, І зимнім холодом залишились в гілках. Страшне сум’яття брудом ліпить горе, І розливає болем русла рік. Чорними хвилями накрило берег море, Випльовуючи мертві кораблі. Ця битва не нова, трива віками, Одвічна боротьба добра зі злом. Але прийде ще […]
Весь світ – кладовище. Із залишками болю Живі, що раді сонцю і світанку, Одягнуті у літнє, між останків, Приносять квіти і кладуть між гроби. А є ще інші, що закриті в склепах: Раби сірого суму і спокою, Не витримавши поворотів долі, Лежать від щастя лише за пів метра. Але ми всі, спираючись на мрії, Мчимо […]
П’ята ранку, а вже так дістали, І навмисне завадили сну Ті розмови – про різне, по п’яні, Лиш послухай як люди живуть. Там у когось є борг, іпотека, А у когось – свята і шабати, Хтось з дівчатами на дискотеку, А що я? Я лиш хочу поспати.
Та нехай говорять всі, що я ще геть дитина, Що моє поводження не відповідне віку, Що я завжди веселий і, можливо, ще наївний, Що плачу за невдачами, сміюсь як маю втіху. Та нащо дослухатись вас, таких уже “дорослих”? І чому навчите мене? Не варто і старатись. Все те, чого добились ви – це тільки ваші […]
Я не знаю що не так зі мною, І чому всім іншим так окей Жити, наче мозок за стіною У якій ні вікон, ні дверей Нащо я роздумую години? Нащо я сумую уночі? Ні, не в інших всі мої причини, Бо вони із часом утікли. Що за сила всіми так керує? Змушує боятися думок Ідентичні […]
Моя тишина, когда внутри пустота. Без причин и вины тикают часы… Миражи, шипит сигарета с каждой затяжкой, на душе тяжко… Мысли вслух, рядом ни друзей, ни подруг, я один… В никуда летят года, секунды, миги, и расстояний мили… Расставания, приветствия и прощания, вопросы “Зачем?” и “Куда?”, а ведь просто так. Робкий дым дрожит, он тоже […]
Называйте как есть именами, Ведь желание – это не страсть. Вот когда вы в последний раз сами Предпочли не иметь, а ласкать? А когда вами двигало чувство? Или не было ни один раз? Тогда это лишь только кощунство И фальшивый бесцельный экстаз. Я готов с вами спорить годами И твердить свое мнение вновь, Что испортили […]
Время полно пустых надежд, Мы живем в мире серых одежд, И не часто встречаешь людей, что поддержат в страхе пустом. Знаешь ли ты, что будет ТАМ? Знаешь, когда уйдешь к небесам? Можешь ли ты верить, что кто-то пойдет с тобой напролом? Вот ты едешь к людям родным, Ведь для кого-то ты друг или сын, Смотришь […]