Зорі з неба не впадуть на нас, Нас уб’є повільна реакція Не втекли від хвилин, доганяє час – Я жалію про прокрастинацію. Коле збоку, і колять слова Як одеська колюча акація Я дивлюся сердито, та не зі зла – Захисна дибільна реакція. Не важливо, що важило в голові, Пост у вухах, а я […]
Квіти на голім асфальті – То час боротьби і емоцій, Де хтось виживає насправді, А хтось з течією в потоці. Квіти зів’ялі у вазі – То хтось постарався, “по змозі”. Вони ще жевріють наразі, Але уже згаснуть невдовзі. Квіти припалені сонцем – Як знак, що вже серпень згорає, Що осінь на вухо шепоче Слова, які […]
Дим – міняє, життя – ламає, Сидимо на протертий кухні: Розмови до ранку, роз’ятрені рани Болять, наче душі розкуті. Ти: говориш про теми “без крові” – Політика, віра і копи, Тут: квартири, тут: розмови, Там – хтось копає окопи. Мій біль рефлексивний, а там більш фізичний, Хоч більшого я і не знаю, Я все ще […]
Фатальний подих, юності фантом, Жіночий блюз на фоні, кіт на ліжку Поганий здогад – може це лиш сон? “Нажаль все так і є” лунає в мізках. І в мене, і в гітари свіжа рана, Не гратиму до ранку, я ж не Таусенд. “Якщо ви сам самотній – то компанія погана” – Так написав […]
Я сьогодні не хотів додому – У сусідів знову якась сварка. Вип’ю елю і закрию штори Посиджу на кухні. Чути пралку. Завтра на роботу – мені ліньки, Праця з дому іноді доречна, Знов мороз, бокал в чотирьох стінах, А в мені – січнева порожнеча.
Вже майже відійшов, сум марний – так, до слова, Я скоро буду огірочком – в брудних стінах банки, Поплававши у просторі закритого розсолу З своїх останків, постараюсь, Щоб усе було в продяку. Я знов дійшов до ручки, і, зализуючи рани, Лишусь гасити випите учора маринадом, Ще сигаретні опіки болять, знов будуть шрами, Зате все так […]
Як нема довіри – відступи, Краще не обманюй повсякчасно Самого себе, іще злетиш, Потім догориш, а зараз згаснеш. Якщо не твоє – не рухай зразу, Краще передай куди годиться. Не виходить – винний тільки фатум, Він життя розмінює на миті. Потім зорі стануть ще мудріші, І, можливо, будуть більш прихильні. Почекай, недобрі думки спішні, Так […]
Не хочу загравання, подарунків, Не хочу фліртування аж до коми, Я так втомився від усіх “вищих стосунків” Я – “той хто щось там”, максимум “знайомий” При зустрічі зарікся обіймати, Не насипаю більше жодних компліментів, Я – егоїст, емоції – витрати, А моє скам’яніле серце – гетто.
Подумавши, що спати вже пора Іду лягати у самотнє ліжко. Вже шоста ранку, за вікном – осіння мла, А хочеться сніговика і сніжки.
Коли вечір наступає дивний І самотність в душу стиха стука, Що потрібно? Ритми крапель зливи, І на фоні щось поважче в вуха. Щоб не думати про всяке вічне, Або навпаки про повсякденне, Все даремно, час – поганий лікар Той же біль сердечний палить нерви. Чашку чаю наніч, або кави, Може розігріти щось вчорашнє? Дарма що […]
Мені набридло пити, усміхатись мило, Мені набридло обговорювати непотрібні теми, Мені набридло витрачати на дрібниці сили, Закочувати очі від дурних полемік. Мені набридло, правда, не учіть як треба Пояснювати, думати, що слухати, казати, Всі маші мрії лажа, а потреби як в амеби, Ваша душа – зігнивший труп у казематі. І най навколо тепло – замерзатиму […]
Порожні кишені, наповнені думки Забивши на все прямувати говорять Замерзли всі біди в холодні бурульки – В плюс тридцять не страшно, розтануть і годі. Уздовж усіх вимірів, часових пасток Доводиться йти у кросівках крізь морок В гарячих долонях плюс тридцять в додаток Боюсь не стерплю, знаю – далі плюс сорок. Ось так і живемо, і […]
В напівтемряві голих стін Я лежу і дивлюсь в нікуди, Не встаю – мені просто лінь, Я зробив уже все, що зміг. Я зачерствів, засох украй, Допомоги не ждіть тепер, Від сьогодні душа – сухар, А свідомість – холодний склеп.
Вона сиділа на підлозі стертій В руках стискала філіжанку кави Нема з ким розмовляти, лиш з десертом Який спекла коли засумувала Надумала сценарії можливі, Де головна роль точно із трагічних Бо щастя – це лише короткі миті, Які лишають на душі засічки. Заплутало людей похмурих море – Коханці, незнайомі, коліжанки… Втомились ного, налилися кров’ю, Немитою […]
Він сидів на старих декораціях Намагаючись вийти із ролі Він нарешті не просто атракція, А людина із плоті і крові. Затягнувся цигаркою, другою, Зняв взуття, поролоновий ніс, Витер грим своєю ж перукою, Усі речі подалі відніс. Задовбали арени і шоу, І втомив цирковий антураж Чим сумніше всередині клоун, Тим смішніший його персонаж.
Я дивився, як інші кохають Дуже сильно, жадано, на грані Тільки й бачив, як губи втопають У чужих безрозсудних бажаннях Я дивився, як брались за руки Спілкувались, і просто сміялись Коли я намагався присутнім Відкупитись простими словами Я дивився, хоч сам був не проти Бо в мені також мрія жила Про ті очі, що були […]
У меня, Анон, все нормально, Я не жалуюсь… и не смирюсь, Не поддамся – это похвально, Ничего больше я не боюсь. Не нужны мне ни горе, ни радость, Не жалею уже ниочем, Только боль в голове и усталость Как всегда мучают перед сном.
Давай-ка, друг мой, выпьем бокал пива, Забудем на минуту о проблемах, Ведь жизнь не будет всегда так красива, Но рано думать нам о забот стенах. А ну-ка расскажи ты мне на милость Что стало с нами за все эти годы, Не уж-то мы так сильно изменились И стали слишком разною породой? Или нас километры разменяли […]
Моя тишина, когда внутри пустота. Без причин и вины тикают часы… Миражи, шипит сигарета с каждой затяжкой, на душе тяжко… Мысли вслух, рядом ни друзей, ни подруг, я один… В никуда летят года, секунды, миги, и расстояний мили… Расставания, приветствия и прощания, вопросы “Зачем?” и “Куда?”, а ведь просто так. Робкий дым дрожит, он тоже […]