* * *

По прогнозу зараз тепла осінь

Із нічними холодами – вчасно.

Я укутаюсь в твоє темне волосся –

Я люблю його (це здавна дуже ясно).

 

За вікном було спекотно, скоро – іній,

Візерунки скла, ми це чекали.

Ти тепер не та, і я вже інший –

Я надіюсь це на краще склалось.

 

Пошуки пальта по мірі сили –

Все міняєм, навіть старі шкари.

Пам’ятаєш – ми колись любили,

Я надіюсь зараз ми кохаєм;)

Соціальна буря

Нестримна погода несе на нас бурю:

Велику, жорстоку, величну.

Для чого будуються кам’яні мури?

Не глянемо долі у вічі.

 

Для чого цунамі, смерчі руйнівничі,

Торнадо і інші стихії?

Ми люди, ми смертні, ідем в потойбіччя

При першому подиху мрії.

 

Нам байдужі гори, нам байдуже море,

Ми самі себе поховаєм,

Ми робим одне: розповсюджуєм горе –

Ми самі себе закопаєм.

 

Відчути життя? Та що ще нас пробудить?

Везувій? Чорнобиль? росія?

Ми ситі в своїм “інфосвіті”, ми – люди,

Ютубери – наша месія.

 

Як вид ми в труні, відродились у світі

Де звичні нулі й одиниці.

Ми ставимо лайки, ми робим ретвіти,

Потворно, жахливо і ницо.

Погода

Погода не в тему – зажарка,

Не можу тебе обійняти.

Вночі як спимо, ти – як шкварка,

А я мов олія в додаток.

 

Погода – біда, прохолодна.

Я грію твої змерзші ноги,

Ти – здубша, осіння, холодна,

Я – теплий наскільки є змоги.

 

Погода бажання ігнорить,

А ми на дивані в екранах.

Ти поруч, а все інше пофіг,

Прогнози міняємо разом.

Квіти

Квіти на голім асфальті –

То час боротьби і емоцій,

Де хтось виживає насправді,

А хтось з течією в потоці.

 

Квіти зів’ялі у вазі –

То хтось постарався “по змозі”.

Вони ще жевріють наразі,

Але вже загаснуть невдовзі.

 

Квіти припалені сонцем –

То знак що вже серпень згорає,

Що осінь на вухо шепоче

Слова, які літо збуває.

 

Квіти відцвіли, а далі?

Лиш жовті листки під ногами

І білі листки на пеналі –

Розквітлі слова перед нами.

Дим, зовсім інакший

Дим – міняє, життя – ламає,

Сидимо на протертий кухні:

Розмови до ранку, роз’ятрені рани

Болять, наче душі розкуті.

 

Ти: говориш про теми без крові –

Політика, віра і копи,

Тут: квартири, тут: розмови,

Там – хтось копає окопи.

 

Біль душі – мІй, там біль більш фізичний,

А більшого я і не знаю,

Я все ще у місті де воїн містичний

Загинув! (за спокій краю?!)

 

Мені не пізнати – я тут, а не там,

Де міни, кров і гармати

Я маю купу всього задарма,

А там хтось лишився страждати