Давно вже закінчилось літо, Зима тихо стука в вікно, Я сів в нужнику закурити В гівно.
Уже не п’ю, просто ходжу як привид, Уже всіх замахав тим, що “ти просто дура”. Чи був щасливим? Мабуть так, чи вірив, Вже скоро тиждень як знобить температура. А я украй принижений, сиджу, зітхаю Все думаю – ну що мені тепер іще зосталось? Але ж були часи, їх навіть і не пригадаю Коли і про […]
І знову із похмілля постраждавши Дарую світу кислу сумну міну, Учора було свято, пісні, жарти, Сьогодні – упаковка Анальгіна.
Нехай говорять, що пишу дуже хріново, Що депресивно, без рубання правди-матки Нехай говорять, що в цих віршах кожне слово Це буря на дні проспиртованої склянки. Нехай говорять, та мені начхати, справді, Я навіть прочитаю критику, поради, Та ці рядки – це наче мої рідні діти, А їх приховування рівнозначне зраді.
Між сповіщень джинсових газет, В тіні ліжка і чашок немитих, Новий текстовий мій документ Цифрового усесвіту житель. Він не знає ні втоми, ні сну, Без умов і вагань виручає Щойно клавіші я нитиснув – Він покірно усе зберігає.
Коли вечір наступає дивний І самотність в душу стиха стука, Що потрібно? Ритми крапель зливи, І на фоні щось важкіше в вуха. Щоб не думати про всяке вічне, Або навпаки про повсякденне, Все даремно, час – поганий лікар Той же біль сердечний палить нерви. Чашку чаю наніч, або кави, Може розігріти щось вчорашнє? Дарма що […]
Та нехай говорять всі, що я ще геть дитина, Що моє поводження не відповідне віку, Що я завжди веселий і, можливо, ще наївний, Що плачу за невдачами, сміюсь як маю втіху. Та нащо дослухатись вас, таких уже “дорослих”? І чому навчите мене? Не варто і старатись. Все те, чого добились ви – це тільки ваші […]
Я не знаю що не так зі мною, І чому всім іншим так окей Жити, наче мозок за стіною У якій ні вікон, ні дверей Нащо я роздумую години? Нащо я сумую уночі? Ні, не в інших всі мої причини, Бо вони із часом утікли. Що за сила всіми так керує? Змушує боятися думок Ідентичні […]
Мені набридло пити, усміхатись мило, Мені набридло обговорювати непотрібні теми, Мені набридло витрачати на дрібниці сили, Закочувати очі від дурних полемік. Мені набридло, правда, не учіть як треба Пояснювати, думати, що слухати, казати, Всі маші мрії лажа, а потреби як в амеби, Ваша душа – зігнивший труп у казематі. І най навколо тепло – замерзатиму […]