Дні і ночі спалюю даремно,
Потопаю в сірій темноті.
Бо вона, трапляється щоденно
Не дає спокою уві сні.
Щойно окуляри ти знімаєш
І переді мною мої мрії –
Темнота зіниць, а поруч ясно:
Очі найгарніші, сірі.
* * *
23 Листопада 2015 0:08, yura46:
Не рань, не рви і не люби
Гарячі губи, тонку шию,
Любов – війна, як дизертир
Тікай, залиш свою траншею,
У цьому бої всі загинуть
Кого вогонь кохання спалить
Згориш і ти, якщо сміливий,
Могилою опорник стане.
* * *
23 Листопада 2015 0:07, yura46:
Я так стараюсь, а виходить все не так,
Все валиться із рук, а часу мало,
І хоч ти кажеш “твій”, але “мудак” –
Але ж і очі бачили, що руки брали!
Так буває
23 Листопада 2015 0:04, yura46:
Як нема довіри – відступи,
Краще не обманюй повсякчасно
Самого себе, іще злетиш,
Потім догориш, а зараз згаснеш.
Якщо не твоє – не рухай зразу,
Краще передай куди годиться.
Не виходить – винний тільки фатум,
Він життя розмінює на миті.
Потім зорі стануть ще мудріші,
І, можливо, будуть більш прихильні.
Почекай, недобрі думки спішні,
Так буває в нашім бурнім світі.
* * *
9 Листопада 2015 21:43, yura46:
Весь світ – кладовище. Із залишками болю
Живі, що раді сонцю і світанку,
Одягнуті у літнє, між останків,
Приносять квіти і кладуть між гроби.
А є ще інші, що закриті в склепах:
Раби сірого суму і спокою,
Не витримавши поворотів долі,
Лежать від щастя лише за пів метра.
Але ми всі, спираючись на мрії,
Мчимо вперед, без напрямку і цілі
І ще б від покладання на надії
Не опинитись у своїй труні.