Вона сиділа на підлозі стертій
В руках стискала філіжанку кави
Нема з ким розмовляти, лиш з десертом
Який спекла коли засумувала
Надумала сценарії можливі,
Де головна роль точно із трагічних
Бо щастя – це лише короткі миті,
Які лишають на душі засічки.
Заплутало людей похмурих море –
Коханці, незнайомі, коліжанки…
Втомились ного, налилися кров’ю,
Немитою лишилась філіжанка.




