* * *

Чому не при тямі? Куди повтікали

Думки що мене бережуть?

Підступно схопили обійми кохання

І я в них безпечно тону

Хотів захворіти, втікти, чи напитись

Ховати емоції в крик

Немов у дитинство вдалось провалитись,

Соромитись все ще не звик.

Для мене це ново – відкрито кричати

Що я не нещасний, і знов

Бурхливим потоком по тілу сироти,

Розбурхана, збуджена кров

Відсоток буденності тоне у морі

Великих любовних штормів

Хай гине, горить, аби висохли скроні

Бо я б ще й бензину долив

Що далі чекає мене? Я не наю,

Та тільки тепер не боюсь

Що точку опори утрачу, як завжди,

Я в танець із долею мчусь