* * *

Весь світ – кладовище. Із залишками болю

Живі, що раді сонцю і світанку,

Одягнуті у літнє, між останків,

Приносять квіти і кладуть між гроби.

А є ще інші, що закриті в склепах:

Раби сірого суму і спокою,

Не витримавши поворотів долі,

Лежать від щастя лише за пів метра.

Але ми всі, спираючись на мрії,

Мчимо вперед, без напрямку і цілі

І ще б від покладання на надії

Не опинитись у своїй труні.