Ти там само,
І я там само,
Ти зробила повний круг,
І я знайшов кілька “подруг”.
Ти забрала все і не збираєшся вертати,
А в мене нічого і не було крім тебе,
Всратого письмового стола і матів,
Що залишились після віршів на любовні теми.
Ти не вірила, забула, розхотіла,
І нічого путнього не зрозуміла,
А я чекав, дурний, і ще чекаю,
Мабуть, як і тоді залишусь крайнім,
Роби як знаєш, якщо вибору не залишаєш.
Така тепер доросла, самостійна, красива,
Скажи мені, а де ж та усмішка? А, мила?
Вона ніби казала "та забули", і враз вертала у минуле.
Тепер вже не така ти,
Можна сказати, на цей поїзд я спізнився,
Та якось донедавна ще чекав, надіявся аж до від’їзду стріхи,
Тепер втомився.

Оставить комментарий