* * *

Ти там само,

І я там само,

Ти зробила повний круг,

І я знайшов кілька “подруг”.

Ти забрала все і не збираєшся вертати,

А в мене нічого і не було крім тебе, 

Всратого письмового стола і матів,

Що залишились після віршів на любовні теми.

Ти не вірила, забула, розхотіла,

І нічого путнього не зрозуміла,

А я чекав, дурний, і ще чекаю,

Мабуть, як і тоді залишусь крайнім,

Роби як знаєш, якщо вибору не залишаєш.

Така тепер доросла, самостійна, красива,

Скажи мені, а де ж та усмішка? А, мила?

Вона ніби казала "та забули", і враз вертала у минуле.

Тепер вже не така ти,

Можна сказати, на цей поїзд я спізнився,

Та якось донедавна ще чекав, надіявся аж до від’їзду стріхи,

Тепер втомився.