* * *

Зорі з неба не впадуть на нас,

Нас уб’є повільна реакція

Не втекли від хвилин, доганяє час –

Я жалію про прокрастинацію.

 

Коле збоку, і колять слова

Як одеська колюча акація

Я дивлюся сердито, та не зі зла –

Захисна дибільна реакція.

 

Не важливо, що важило в голові,

Пост у вухах, а я і не слухаю,

Тільки ти, тільки я, і слова сумні,

Та мене тільки це все розрухає!

* * *

По прогнозу зараз тепла осінь

Із нічними холодами – вчасно.

Я укутуюсь в твоє темне волосся –

Я люблю його (і так давно вже ясно).

За вікном було спекотно, скоро – іній,

Візерунки скла, ми це чекали.

Ти тепер не та, і я вже інший –

Я надіюсь – це на краще склалось.

Пошуки пальта по мірі сили –

Все міняєм, навіть старі шкари.

Пам’ятаєш – ми колись любили,

Сподіваюсь зараз ми кохаєм;)

Соціальна буря

Нестримна погода несе на нас бурю:
Велику, жорстоку, величну.
Для чого будуються кам’яні мури?
Не дивимось долі у вічі.

Для чого цунамі, смерчі руйнівничі,
Торнадо і інші стихії?
Ми люди, ми смертні, ідем в потойбіччя
При першому подиху мрії.

Нам байдужі гори, нам байдуже море,
Ми самі себе поховаєм,
Ми робим одне: розповсюджуєм горе –
Ще й самі себе закопаєм.

Відчути життя? Та що ще нас пробудить?
Везувій? Чорнобиль? росія?
Ми ситі в своїм “інфосвіті”, ми – люди,
Ютубери – наші месії.

Як вид ми в труні, народились у світі
Де звичні нулі й одиниці.
Бо ставимо лайки, бо робим ретвіти,
Потворно, жахливо і ницо.

Погода

Погода не в тему – зажарко,

Не можу тебе обійняти.

Вночі як спимо, ти – як шкварка,

А я мов олія в додаток.

Погода – біда, прохолодна.

Я грію твої змерзші ноги,

Ти – здубша, осіння, холодна,

Я – теплий наскільки є змоги.

Погода бажання ігнорить,

А ми на дивані в екранах.

Ти поруч, а все інше пофіг,

Прогнози міняємо разом.

Квіти

Квіти на голім асфальті –
То час боротьби і емоцій,
Де хтось виживає насправді,
А хтось з течією в потоці.

Квіти зів’ялі у вазі –
То хтось постарався, “по змозі”.
Вони ще жевріють наразі,
Але уже згаснуть невдовзі.

Квіти припалені сонцем –
Як знак, що вже серпень згорає,
Що осінь на вухо шепоче
Слова, які літо збуває.

Квіти відцвіли, а далі?
Жовті листки під ногами
Білі листки на пеналі –
Розквітлі слова перед нами.