Дим – міняє, життя – ламає,
Сидимо на протертий кухні:
Розмови до ранку, роз’ятрені рани
Болять, наче душі розкуті.
Ти: говориш про теми “без крові” –
Політика, віра і копи,
Тут: квартири, тут: розмови,
Там – хтось копає окопи.
Мій біль рефлексивний, а там більш фізичний,
Хоч більшого я і не знаю,
Я все ще у місті де воїн “містичний”
Загинув! (за спокій краю?!)
Мені не пізнати – я тут, а не там,
Де міни, кров і гармати
Я маю звичайність – щодня, задарма,
А там хтось лишився вмирати
Оставить комментарий