Ревную, хоча навіть не коханий,
Стараюсь, не чекаючи похвали.
І ми знову сидим, ти на дивані,
Обійнята подушка, а я – п’яний.
Готуюсь, хоча знаю що завжди
Весь план даремний, а розмови марні.
Задушать здогади – твої думки німі
І шанси зрозуміти їх примарні.
Ми наче вдвох на велотренажері –
Педалі крутим, але руху мало,
Лиш топимо розбіжності в фужері,
Ми нарізно, але ж так хотілось разом.
Оставить комментарий